1 листопада 1995 р. народився Дмитро Іванович Коцюбайло (позивний «Да Вінчі»). Відважний боєць, справжній воїн і патріот, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі"!
Вічна і світла пам'ять!
Дмитро Коцюбайло — це справжній феномен України. Хтось з вас задавав собі запитання, як він витримав 9-ть років на війні? З яких — вісім, воював, як доброволець.Всі пишуть, що він був воїном, хоробрим вовком, який вів за собою усіх, хто хоч раз спілкувався з ним. Це тільки частина правди, проте є інший бік медалі.
Згадайте, ким був прадід Дмитра — воїном УПА, який воював проти ворогів нашої країни в минулому столітті. З початком Революції Гідності, Да Вінчі продовжив бойовий шлях свого родича.
Дмитро Коцюбайло — був націоналістом, який понад усе любив свою країну і віддав життя за неї. Чому про це не згадають блогери та журналісти?
Всі, хто спілкувався близько з Дмитром, знають про це, але чогось мовчать. Для нього Україна, була не просто країною, де живуть більше сорока мільйонів людей, а домівкою від заходу до сходу за яку потрібно знищувати.
Всі роки війни, Дмитро з побратимами, ніколи не визнавав ніяких домовленостей з ворогом. Єдиними способами перемовин з окупантами, були: автомат, міномет, артилерія, протитанкові ракети. Він розумів, що перемагають — сильні і єдині. Дмитро розумів, що на сильну країну нападати не будуть, тому все робив для того, щоб Вовки Да Вінчі — були одним з найкращих бойовий підрозділів.
Я надіюсь, що тепер — після загибелі великого командира, люди зрозуміють в чому була його сила??? Воїнами не народжуються, Дмитро взагалі вчився на художника перед війною. Проте небезпека втратити свою країну, повністю змінила життя Да Вінчі.Я надіюсь, що всі журналісти, які писали про загибель великого воїна, напишуть про те, що він був націоналістом. Я надіюсь, що більшість українців, особливо політиків, зрозуміють, що таке бути націоналістом.
Понад усе любити Україну — це не злочин, як говорили прибічники януковича, поплічники росіян і «какаяразніца» Націоналізм — це могутня сила, яка дає можливість творити благополучну країну і захищати її від ворогів. Будучи — націоналістом, Дмитро воював за свою країну з побратимами і отримав визнання — Герой України.
Я надіюсь, що викладачі і вчителі різних закладів Одеси, Харкова, Дніпра, Львова, Києва зможуть пояснити, що націоналізм — це не вишиванка чи співання — «Ой у Лузі червона калина». Націоналізм — це жити, як Да Вінчі і бути націоналістом — це найвища нагорода від Бога.
Царство Небесне, Герою України.
Сергій Вовк
